3 березня 2026 року в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відбувся особливий мистецький вечір. Разом із нашими клієнтами та партнерами ми відвідали авторську екскурсію, присвячену одній картині — твору, який має свою непросту і водночас надзвичайно цікаву історію.
Цю подію ми мріяли провести ще влітку 2022 року. Проте повномасштабне вторгнення змусило відкласти наші плани. Втім, воно лише відтермінувало їх — але не скасувало.
Як усе починалося
П’ять років тому, у вже далекому 2021 році, ми розпочали спільний із музеєм проєкт з реставрації картини «Середземноморська гавань з караваном торговців» фламандського пейзажиста Яна Батіста ван дер Мейрена (1664 — 1736/1740).
Сьогодні його роботи зберігаються у провідних музеях Мадрида, Мюнхена, Рима, Стокгольма та Брюсселя.
Полотно потрапило до музею ще у 1937 році, проте перебувало у дуже поганому стані: мало великі тріщини, численні деформації, нашарування фарби та пожовклого лаку. До того ж картина довгий час залишалася без рами, через що її ніколи не демонстрували відвідувачам і вона зберігалася у фондосховищі.
Чому для нас це було важливо
Ми переконані, що історія — це те, що формує країну. Без історії немає майбутнього.
Для України це особливо актуально, адже багато сторінок нашої культурної спадщини свого часу навмисно знищувалися або замовчувалися. Тому відновлення історії — навіть у таких, на перший погляд, невеликих проєктах — має особливе значення.
Саме тому наша ініціатива «взяти шефство» над реставрацією картини та повернути її до музейної експозиції знайшла підтримку не лише в OTP Capital, а й серед наших партнерів та клієнтів. Разом ми швидко зібрали кошти на реставрацію, і наприкінці 2021 року картину було передано до Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Війна і доля картини
За початковим планом полотно мало повернутися до музея вже влітку 2022 року.
Проте почалося повномасштабне вторгнення. У таких умовах у світі існує усталене правило: музейні колекції евакуюють до безпечніших місць. Не став винятком і Музей Ханенків — значна частина його колекції була вивезена за кордон.
Втім, наша картина стала винятком. На момент початку вторгнення вона перебувала у процесі реставрації, і її транспортування було неможливим. Тож полотно залишилося у Києві, а фахівці реставраційного центру продовжували працювати над його відновленням.
Згодом і ми, і музей адаптувалися до нових умов життя та роботи. Минулого року ми отримали новину, на яку так чекали: реставрацію завершено.
Разом із партнерами ми придбали для картини нову раму. І коли побачили її вже відновленою, у повному вигляді, виникло бажання поділитися цією історією з іншими.
Сюжет, який звучить особливо сьогодні
Сюжет картини дивовижно перегукується з сучасністю. На полотні зображено торговий корабель, що заходить у гавань у супроводі військових суден — адже в ті часи подорожувати морем без охорони було небезпечно.
У порту на корабель чекають люди різного соціального становища, походження та статі. Для кожного з них це судно означає щось своє: хтось отримує товар, а хтось вирушає у далеку подорож у власних справах.
Історія картини не менш захоплива, ніж її сюжет.
До 1937 року вона зберігалася у Лубенському краєзнавчому музеї та, ймовірно, походить із колекції відомої меценатки Катерини Скаржинської. Згодом полотно було передано до Національного музею «Київська картинна галерея», а вже звідти — до Музею Ханенків.
Тривалий час роботу вважали твором невідомого голландського художника XVIII століття.
Завдяки дослідницькій роботі заступниці генерального директора музею з науково-дослідної роботи Олени Живкової вдалося встановити справжнє авторство — картину написав Ян Батіст ван дер Мейрен, відомий фламандський майстер портових сцен.
Під час реставрації було виявлено авторський підпис і датування — 1736 рік. Це відкриття стало важливим доповненням до біографії художника: раніше вважалося, що він помер ще у 1708 році. Таким чином, знайдена дата фактично «продовжила» його життя ще на 28 років.
Картина, що чекає свого місця
З міркувань безпеки картина поки що залишається у музейному сховищі.
Проте ми пишаємося тим, що змогли долучитися до її відновлення, і щиро сподіваємося, що після перемоги цей шедевр займе гідне місце в експозиції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — нашого маленького українського Лувру.
